Николаевские голуби Краматорска

Орел - Карлик (Hieraaetus pennatus)

        Таксономічна характеристика Один з 5 видів роду; єдиний вид роду в фауні України. Відомі форми з світлим і темним забарвленням. 
        Статус 
        1 категорія. 
        Поширення. 
        Гніздиться головним чином у лісостеповій зоні, у степову заходить долинами річокі деякими байраками; у Криму буває під час весняних та осінніх міграцій. 
        Ареал охоплює Євразію(південна частина та помірний пояс), Південно-Західну та Екваторіальну Африку, Австралію. Зимує переважно в Африці та Індії. 
        Місця перебування. 
        Ділянки старих широколистяних та змішаних лісів, що межують з відкритими просторами; рідше байрачні та заплавні ліси степової зони. 
        Чисельність 
        У середині 20 століття помітно зменшилася. Гніздиться 450 -500 пар. Рідкісний у західній та південній частинах України, на Поліссі; звичайний у долинах Дністра і Південного Бугу, центральному та східному регіонах (у Луганській, Донецькій та Харківській областях гніздиться 120- 130, у басейні середньої течії Дніпра - близько 50 пар). 
        Причини зміни чисельності. 
        Вирубування ділянок старого лісу, скорочення кормової бази внаслідок господарської діяльності, відстріл птахів. 
        Особливості біології. 
        Перелітний птах. З'являється у квітні. Гніздо будує у верхній частині крони старих дерев (частіше на дубах і тополях) на висоті 10 - 27 метрів. Гніздові ділянки, як правило, постійні. У кладці (кінець квітня - початок травня) 1-2, (рідше 3) яйця. Насиджує переважно самка (близько місяця)- Пташенята залишають гніздо у 2-й половині липня. Відлітає у вересні. Живиться птахами та дрібними гризунами, головним чином ховрахами. 
        Розмноження в неволі. 
        Даних немає. 
        Заходи охорони 
        Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Треба регламентувати вирубування старих лісів, охороняти місця гніздування виду.

ОРЁЛ-КАРЛИК (Hieraaetus pennatus) некрупный орел: общая длина 46—53 см, длина крыла 35—43,5 см, вес около 700 г. У орлов-карликов два типа окраски — темный и светлый. Взрослые птицы орла-карлика первого типа сверху темно-бурые со светло-бурыми затылком, шеей и кроющими крыла; маховые черно-бурые со светлыми пестринами у оснований; рулевые темно-бурые с неясным светлым поперечным рисунком; брюшная сторона также темно-бурая с черным пятном на кистевом сгибе крыла, бледно-бурая на перьях голени и подхвостья. У птиц светлого типа окраски спинная сторона бледно-бурая со светлыми сероватыми краями перьев, брюшная сторона беловатая, иногда с бурыми поперечными отметинами. Радужина желтая у взрослых, бурая у молодых, клюв черноватый, когти черные, восковица и лапы желтые. Молодые орлы-карлики светлого типа окраски, как взрослые; у молодых птиц темного типа окраски на брюшной стороне беловатые отметины по бурому фону. Орел-карлик распространен в Северо-Западной Африке, в Южной Европе, Передней и Средней Азии, на восток до северной части Монголии. Орел-карлик также встречается в Европейской части от Украины, Смоленской, Тульской и Воронежской областей до Кавказа, а также в Средней Азии и далее до Алтая, верхней Лены, Юго-восточного Забайкалья. Держится орел-карлик в лесах и лесостепи, как на равнинах, так и в горах до высот 2000 (изредка 2400) м. Перелетная птица. Гнездится орел-карлик на деревьях, главным образом лиственных, или на скалах. Кладка в основном в мае, в ней 2 (редко 1 или даже 3) беловатых, иногда слабо испещренных бурым яйца. Насиживает преимущественно самка в течение примерно 35 дней. Птенцы орла-карлика покидают гнездо в возрасте 45—50 дней. Выводки держатся с родителями до осени. По кормовым повадкам орел-карлик напоминает ястребиного орла. Пищу орла-карлика составляют мелкие млекопитающие — от кроликов и сусликов до мелких грызунов; изредка ящерицы, но главным образом птицы размером от лесных голубей, каменных куропаток и сорок до мелких воробьиных.