Николаевские голуби Краматорска

Голуби над Зугресом

Водій із Донеччини Олег Шафігуллін розводить рідкісних голубів і вірить у те, що вони – справжні лікарі.

Любов до голубів у 45–річного водія з містечка Зугрес Донецької області Олега Шафігулліна ще з дитинства. Тоді він, семирічний, у своєму під’їзді (а це було в Алтайському краї) підібрав голуба — пташеня. І з того часу й донині Олег не розлучається зі своїми пернатими. Вихованці навзаєм люблять довго літати в небі й звідти спостерігати за своїм господарем. «Без цих птахів немає сенсу в моєму житті, — розповідає Олег. — Коли ще 20 років тому переїхав жити в Зугрес, вирішив побудувати голуб’ятник. Нині в ньому живе 115 голубів різних порід — миколаївські, поштові... У день на годування птахів йде чотирилітрова банка зерна. Нині, скажімо, на обід у них ячмінь. Вживаючи його, голубки не надто набирають вагу і залишаються в хорошій формі, легко злітають».

Хвилину–іншу помічаю, як птахи, сівши і на мої долоні із зерном, спокійно його скльовують. Значить, довірливі... «Голуби у мене дорогі, — продовжує Олег Шафігуллін. — Ось ця торцева голубка на ринку коштує 300 гривень. Вона може так високо піднятися в небо, що відразу й не помітиш. Хоча такі польоти нині для голуба небезпечні, тому що занадто багато розвелося хижаків, особливо куприків».

Олег Шафігуллін переконаний: голуби чудово заспокоюють нервову систему, вони як справжні лікарі. «Мені ж доводиться дуже часто за них хвилюватися.Річ у тім, що голуби, як і всі птахи, можуть хворіти. Але що може бути красивішим, ніж зграя голубів, що злітають у небо...»

Алевтина ПИЛИПЕНКО