Наше знайомство з Аніщенком Юрієм Петровичем відбулося в його авто. Вітаючись, він не відводив убік очей, а на сидінні лежали книги. "Людина, яка читає", – було моїм першим враженням. Щоб продовжити знайомство, повіз мене пан Юрій у недооблаштований офіс Клубу любителів голубів "Дружба". Тут витав приємний дух робочої обстановки: клітки, що, очевидно, лаштувалися для птахів; дипломи, грамоти й нагороди, отримані за досягнення в голубиному спорті, висіли на стінах, а поряд величезна карта України, на котрій прапорцями відзначено міста-місця поїздок прилуцьких голубівників. – Ось тут ми збираємося, – мовив пан Юрій. – Треба ще все доробити, але то з часом. Я ж нещодавно за облаштування цього місця взявся. Бо ж існуємо вже сім років, з першого березня 2001 року, а не було навіть елементарного місця для проведення зборів. – Пане Юрію, а давайте Ви розповісте усе з самого початку, бо мало хто знає, чим займаються голубівники, крім того, що сидять на дахах і ганяють довгою жердиною голубів. Таке уявлення, зокрема, у мене ще з давніх часів радянської кінострічки "Любов і голуби". – Я навіть більше скажу, у тебе ще благородний образ живе. Бо я знаю, що у декого таке уявлення про голубів, що вони "паскудять багато і каша з них хороша". Так один батько відповів хлопчикові, котрий приходив до мене, бо захопився голубівництвом. Мені було прикро, що рідні ось так грубо хочуть віднадити дитину від такого чудового захоплення. Адже той, хто здатний перейнятися турботою про голубів, про живі, гарні, такі граційні створіння, ніколи не піде вбивати чи красти. Невже краще, якщо дитина просиджуватиме дні за гральними автоматами чи у сумнівних компаніях в барі? – Ви думаєте, можна подолати людську байдужість щодо голубівництва? Підняти його на вищий щабель? – Скажімо, за кордоном ці стереотипи давно подолані. Голубівники зайняли свою престижну нішу в суспільстві. Там зуміли визнати, що голубівництво – одна з особливо вишуканих граней світової культури, як, скажімо, квітникарство, бджільництво, садівництво. Чи мистецтво слова, кольору тощо. Кому доглядати голубів не дано Богом, той не зрозуміє і не вживеться в ту справу, навіть якщо йому створити всі умови і дати купу грошей. Пан Юрій розклав перед мої очі європейські журнали по голубівництву й українські. Точніше – український "Вісник голубовода", що його випускає Володимир Тригуб. Розповів про німця Матіаса Гопфнера та бельгійця Джос Тоне, з котрим вони співпрацювали. – Хто є основним організатором голубівництва в Україні? – У 2000 році відродила своє існування Всеукраїнська асоціація голубівників, президентом якої є Леонід Деркач, співорганізатором та першим заступником - Микола Ковальов, а відповідальним секретарем - Володимир Тригуб. З їхньої подачі по всій Україні почали організовуватися клуби, стали активно діяти голубодроми, голубівництво набуло обрисів, що подають надію на шлях до європейського рівня. На виставки в нашу країну почали з'їжджатися представники Бельгії, Румунії, Польщі, Чехії, Німеччини, Росії…На голубодромах влаштовуються міжнародні змагання спортивних голубів. Але треба чимало грошей, аби потрапити на них зі своїми вихованцями. Нам допомагає те, що ми об`єднуємося з київськими голубівниками для поїздок на змагання. Та ще добре, що в Прилуках маємо бізнесменів Артема Рожка та Людмилу Супроненко, до яких звертаємося по фінансову допомогу. – Маєте якісь серйозні досягнення саме у прилуцькому осередку? – Прилучанин-голубівник Анатолій Іванович Сенченко - переможець на дистанції 150 кілометрів на Київському Голубодромі 2007 року. І призер Гран-прі на дистанції 420 км Одеса-Київ, 2004 року. І в мене є нагорода за підтримку й розвиток голубівництва на Чернігівщині та в Україні. Оніщенко Григорій - бронзовий призер 2002 року на Міжнародній виставці в Києві по миколаївських високолітних. Ще у членів клубу є пам`ятні медалі за призові місця у різних змаганнях та дипломи учасників виставок у Києві, Донецьку, Харкові, Мелітополі, Львові тощо. – Преса цікавиться вашою діяльністю? Особливо, коли ви повертаєтеся з нагородами чи з міжнародних виставок? – Про нас було написано кілька статей в місцевій пресі, переважно сам пишу і несу до редакції. Дещо проскакує у спеціалізованих виданнях. Але цього мало, щоб показати всю красу голубів. І розповісти про турботи, пов`язані з ними. Не раз покладаєш надії на котрогось із своїх вихованців, випустиш потренуватися у високолітності та в дальніх перельотах, а їх яструб вполює. Часто буває, що з дороги збиваються чи погода завадить, і не прилітають додому. Та й обладнання немає, що точно фіксує прильоти. – А крім високолітних, спортивних та поштових ще декоративні породи голубів у Прилуках розводять? – Розводять. Павичевих голубів різного забарвлення – очей не відведеш. Коли час голубку в гніздо заганяти - самці так хвости віялом порозпускають, що ті аж короною над головою стоять. І голуби з кучерявими крилами є, з сірими й брунатними. Є й декоративні породи - "чаєчки" й "снігурі", "чубаті", "дуті", "лапаті" й довгошиї красені. Ще є цікавий "дракон", з ніби первісним роговим обрамленням навколо очей і на носі. Не менше, думаю, тобі сподобається й рудий кінг м’ясної породи. Та й не тільки голубів розводять хлопці, що гуртуються навколо "Дружби". Також фазанів, павичів, декоративні та бійцівські породи курей, японські качечки, різноманітні види гусей та півнів. Адже повна назва нашої організації: Клуб любителів голубів та співочої й сільськогосподарської птиці…
Щоб продовжити знайомство, повіз мене пан Юрій у недооблаштований офіс Клубу любителів голубів "Дружба". Тут витав приємний дух робочої обстановки: клітки, що, очевидно, лаштувалися для птахів; дипломи, грамоти й нагороди, отримані за досягнення в голубиному спорті, висіли на стінах, а поряд величезна карта України, на котрій прапорцями відзначено міста-місця поїздок прилуцьких голубівників.
Мені було прикро, що рідні ось так грубо хочуть віднадити дитину від такого чудового захоплення. Адже той, хто здатний перейнятися турботою про голубів, про живі, гарні, такі граційні створіння, ніколи не піде вбивати чи красти. Невже краще, якщо дитина просиджуватиме дні за гральними автоматами чи у сумнівних компаніях в барі?
